смеречина —
смере́чина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
смеречина —
-и, ж. Смерекове дерево; смерека. || збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс. || Смерекова палиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смеречина —
СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (І. Франко); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
смеречина —
СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Фр., VI, 1951, 7); Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина — вишка бурова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 67); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах