1. Словник української мови у 20 томах

смеречина

СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж.

Смерекове дерево; смерека.

Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (І. Франко);

* У порівн. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (І. Муратов);

// збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс.

Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів (з газ.);

// Смерекова палиця.

– Клейго-о-ов! – кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап'ята, просікаючи корчі по дорозі (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смеречина — смере́чина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. смеречина — -и, ж. Смерекове дерево; смерека. || збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс. || Смерекова палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смеречина — СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Фр., VI, 1951, 7); Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина — вишка бурова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 67); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  4. смеречина — Смеречина, -ни ж. 1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор. Словник української мови Грінченка