смеречина

СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж. Смерекове дерево; смерека.

Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Фр., VI, 1951, 7);

Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина — вишка бурова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 67);

*У порівн. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Мур., Бук. повість, 1959, 17);

// збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс.

Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів, а один гектар бучини — більше 25 (Літ. Укр., 13.IX 1968, 4);

// Смерекова палиця.

— Клейго-о-ов! — кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап’ята, просікаючи корчі по дорозі (Хотк., II, 1966, 315).