смеркатися
СМЕРКА́ТИСЯ, а́ється, недок., СМЕ́РКНУТИСЯ, неться; мин. ч. сме́рклося і сме́ркнулося; док.
Те саме, що смерка́ти.
– Ходім, сину, смеркається, Коли пустять в хату; А не пустять, то й надворі Будем ночувати (Т. Шевченко);
Поза тихими водами Сумно та й смерклося. Ой, як голос між горами, Щастя розбилося (з народної пісні);
Осінній день уже смеркався, Димились гори (І. Франко);
Швидко смеркалося.
Словник української мови (СУМ-20)