смеркати

СМЕРКА́ТИ, а́є, недок., СМЕ́РКНУТИ, не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док.

1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти.

Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, – Не йде, сердешная, в село (Т. Шевченко);

Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка);

Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-де займалися зорі (А. Тесленко);

Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (О. Донченко);

Поволі згасав червневий день. Смеркло (О. Довженко);

Почало смеркати;

* У порівн. Ся улиця вела у пекло .. У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна (І. Котляревський).

2. перен. Закінчуватися, наближатися до кінця.

– От вже смеркає ваш день, і світає мій ранок, – сказав Павлусь Малинка (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Сме́ркло в голові́ кому, у кого – хто-небудь відчув запаморочення (від удару, хвороби тощо).

– Ти чого мою доньку габзуєш? – скипів Окунь. – Ану гайда в свої ліси, поки тобі не смеркло в голові (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. смеркати — смерка́ти 1 дієслово недоконаного виду сутеніти, вечоріти безос. смерка́ти 2 дієслово недоконаного виду наближатися до кінця  Орфографічний словник української мови
2. смеркати — Вечоріти, сутеніти, темніти, поночіти, примеркати, р. ночіти; (- зорю) П. гаснути, меркнути, заходити.  Словник синонімів Караванського
3. смеркати — Смеркнути, вечоріти, вечорітися, визорюватися (пізній вечір), завечорятися, затемрюватися, намеркати, обвечоріти, обвечорітися, поночіти, примеркати, припоночіти, присмеркати, смеркатися, сутеніти, темніти, темнішати Безособові: вечоріє, завечорилося...  Словник синонімів Вусика
4. смеркати — -ає, недок., смеркнути, -не; мин. ч. смеркло і смеркнуло; док. 1》 безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. 2》 перен. Закінчуватися, наближатися до кінця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. смеркати — СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм.  Словник синонімів української мови
6. смеркати — СМЕРКА́ТИ, а́є, недок., СМЕ́РКНУТИ, не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. 1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село (Шевч., II, 1963, 116); Смеркає.  Словник української мови в 11 томах