смикнути
СМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до сми́кати 1–3, 5, 7, 8.
Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало (І. Котляревський);
Марія смикнула Василину за рукав так, що у неї рукав затріщав (І. Нечуй-Левицький);
Васько смикнув віжки, і кінські копита затупотіли по мосту (А. Шиян);
Кузьма смикнув головою, потім аж навшпиньки підвівся й уп'явся у вершника очима (П. Панч);
Сіла вона на гребені, незчулася сама, як узяла веретено; смикнула з кужеля пасмо, вивела нитку... (Панас Мирний);
Хто йде, – горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець – нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора, – і в пелену смикне... (П. Гулак-Артемовський);
[Дремлюга:] Може, спати підеш? Ти багато столичної смикнув... [Терещенко:] Горілка тепер мене не бере (О. Корнійчук);
// безос.
Гудок паровоза. Смикнуло вагон, – труснуло сонного Петра (А. Головко);
– За голову сільради торік вийшла [дочка куркуля], за Матюху... – За Корнія? Що був воєнкомом при волості? – Давида аж смикнуло (А. Головко).
2. Різким рухом зрушити (з місця).
Мар'ян натяг віжки. Коні смикнули з місця (С. Чорнобривець).
3. розм. Швидко піти, зникнути.
Над ними стояла дівчина в рожевій суконці й радісно махала кудись рукою .. Вони нишком підвелись і смикнули безшелесно в траву (П. Козланюк).
◇ (1) Сірка́ смикну́ти, фам. – випити горілки.
Одні примостилися під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися; треті потягли у вокзал сірка смикнути (Панас Мирний);
Сми́кало / смикну́ло за язи́к (за язика́) див. сми́кати;
Сми́кати / смикну́ти (смикону́ти) за язи́к (язика́) див. сми́кати;
Сми́кну́в чорт за язика́ (за язи́к) див. чорт;
(2) Смикну́ти лю́льки (цига́рки і т. ін.) – закурити люльку, цигарку і т. ін.
– А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? – спитає наймит. – Смикнув би, – пробелькоче Павлусь, – так люльки не знайду (О. Стороженко);
(3) Смикну́ти ці́вкою жарт. – випити алкогольних напоїв.
Хотів [Еней] посліднім поділитись, Щоб до кінця уже напитись, І добре цівкою смикнув; За ним і вся його голота Тягла, поки була охота (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)