смолокур
СМОЛОКУ́Р, а, ч.
Те саме, що смоля́р.
Мало хто пам'ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (М. Стельмах);
Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)