смолокур

СМОЛЯ́Р (той, хто займається смолокурінням), СМОЛОКУ́Р, СМОЛОГО́Н, СМОЛОВА́Р. Невже дурною буде, щоб виховувать себе для смоляра! (І. Карпенко-Карий); Як багато їх — смолокури, гончарі, чередники, шевці і шевчуки, гречкосії, волопаси (Є. Гуцало); Коли заради примхи Євпраксії затримувався обоз у лісових непрохіддях, то йшли привітати княжну.. вуглярі, смологони, лісовики (П. Загребельний); Закопчені, як марюки, смоловари роздмухували ледве підтримувані раніш вогнища (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. смолокур — смолоку́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. смолокур — -а, ч. Те саме, що смоляр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смолокур — див. смоловар  Словник чужослів Павло Штепа
4. смолокур — СМОЛОКУ́Р, а, ч. Те саме, що смоля́р. Мало хто пам'ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (М. Стельмах); Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
5. смолокур — СМОЛОКУ́Р, а, ч. Те саме, що смоля́р. Мало хто пам’ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (Стельмах, II, 1962, 361); Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажан, І, 1946, 303).  Словник української мови в 11 томах