смолокур
СМОЛОКУ́Р, а, ч. Те саме, що смоля́р.
Мало хто пам’ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (Стельмах, II, 1962, 361);
Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажан, І, 1946, 303).
Словник української мови (СУМ-11)