сморід
СМО́РІД, роду, ч.
1. Неприємний, смердючий запах.
Більш смороду, ніж потіхи (Номис);
Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб);
Вікна й двері в палаті були зачинені, від гострого смороду чобіт, дьогтю важко було передихнути (С. Скляренко).
2. Те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь.
Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах, .. сіючи отруйний сморід монархічної реакції (В. Еллан-Блакитний);
Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)