смуглий
СМУ́ГЛИЙ, а, е.
Темнуватого забарвлення (про шкіру).
Лежить Жук, задравши голову вгору. Такий же пикатий, чорний; по щоках його смуглого виду поп'ялося пухке волоссячко (Панас Мирний);
Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Григорій Тютюнник);
// Який має таку шкіру (про людину).
Хлопцеві не терпілось відгадати, за що ж саме обрала й відзначила Шура оцю людину, смуглого, худорлявого лейтенанта (О. Гончар);
Смуглий від природи.
Словник української мови (СУМ-20)