смуглявий
СМУГЛЯ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що смуглоли́ций.
Смугляве обличчя;
Смугляві щоки;
* Образно. Гарячий, смуглявий липень забарвив червоною оздобою вишневі сади (І. Цюпа);
// Який має таку шкіру (про людину).
Між рядками селянських коней, миршавих, схудлих, вештаються [на ярмарку] .. смугляві патлаті цигани з своїми шкапами (І. Нечуй-Левицький);
Із низенької хати вийде мати смуглява моя, буде сина свого виглядати... (В. Сосюра);
// у знач. ім. смугля́вий, вого, ч.; смугля́ва, вої, ж. Той (та), що має трохи смуглу шкіру.
Смуглява й русявенька все ув очах моїх стояли. Як видіння... (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)