смута
СМУ́ТА, и, ж.
1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба.
Не зітхай! Не смути мені ще більше серця, я й так із жалю землі не виджу [бачу] (О. Кобилянська).
2. іст. Заколот, заворушення, безпорядки.
Так-то, люди! Були бійки, Були в нас і смути, Та такої, як се була, – Такої й не чути! (С. Руданський).
3. заст. Незгода, розбрат, чвари.
– Люди, в цей нелегкий час житейської смути святий монастир не може захистити вас (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)