сміливий
СМІЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який не знає почуття страху, не боїться небезпеки; відважний, хоробрий.
Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає; Ніхто на світі не втече! (Т. Шевченко);
Всім хотілося послухати чи хоч побачити сміливих матросів, які перші у флоті підняли повстання (П. Панч);
// у знач. ім. сміли́вий, вого, ч.; сміли́ва, вої, ж. Людина, яка не знає страху, не боїться небезпеки.
Сміливого і куля не бере (прислів'я);
Зашуміло село, як на пригру бджоли: сміливий і несміливий збиралися в купи, гомоніли, радились (Панас Мирний);
// Який виражає сміливість, відвагу, хоробрість; свідчить про такі явища.
– Через наші двері розбишака не простромив би ножа, – обізвалась Настя сміливим голосом (І. Нечуй-Левицький);
Вигнався він – парубок на славу. Очі сміливі, чуб буйний та чорний, як ніч (І. Микитенко);
Сміливі дії;
Сміливий вчинок;
Смілива операція.
2. Який не боїться труднощів, невдач, перешкод; рішучий.
Сміливий експериментатор;
Сміливий новатор;
// у знач. ім. сміли́вий, вого, ч.; сміли́ва, вої, ж. Людина, яка не боїться труднощів, невдач, перешкод.
Не бійся нічого, нічого, нічого .. Широка дорога, дорога, дорога Відкрита для сміливих скрізь! (І. Муратов).
3. Сповнений сміливості, відваги, дерзання, а також сміливості у порушенні гострих питань.
Наші сміливі кроки в космосі, в підкоренні сил атомного ядра .. викликають подив і захоплення всього прогресивного людства (із журн.);
Сміливий виклик;
Знов сідала [Маруся] на камінь, знов слухала свобідних, сміливих оповідань опришка (Г. Хоткевич);
// Який містить у собі щось новаторське.
Сміливий проект;
Сміливі починання.
4. Небоязкий, несоромливий у поводженні з іншими.
Вона була така гарна і така смілива, що в її присутності в Йоньки дубів язик (Григорій Тютюнник).
5. Який різко виділяється серед інших.
Що то вже за молодиця була красовиця! .. змалювати б таку та дивитись, не впускаючи з очей, та самому всміхатись на ту красу сміливу та веселу (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)