сміло
СМІ́ЛО, присл.
1. Присл. до смі́лий.
– Се я, панотче, кажу, – сміло виступила вперед ще молода молодиця (Панас Мирний);
Коли ревли кругом гармати, ішов він сміло на багнет (В. Сосюра).
2. Те саме, що смі́ли́во 2.
В нашому дворі стоїть старий-престарий пеньок. Широкий – на ньому сміло можна сісти вдвох (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)