смілко
СМІ́ЛКО, присл., діал.
Сміливо.
Так не смілко береться (Сл. Б. Грінченка).
(1) Не смі́лко кому – страшно кому-небудь.
Не смілко було йому з таким лицем [з такою особою] просто розговорювати [розмовляти] (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)