смілко
СМІ́ЛКО, присл., діал. Сміливо.
Так не смілко береться (Сл. Гр.).
Не смі́лко кому — страшно кому-небудь.
Не смілко було йому з таким лицем [з такою особою] просто розговорювати [розмовляти] (Кв.-Осн., II, 1956, 317).
Словник української мови (СУМ-11)