смішинка
СМІШИ́НКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що сміхоти́нка.
Смішинка в очах;
Смішинка в голосі.
2. Те саме, що смішо́к 1.
Тиміш Прудивус посміхнувся, але смішинку пригасив, бо за мить мала початись дія [вистава] (О. Ільченко);
* Образно. На тротуарі – дзенькіт сміху. Мов дрібні монетки, по асфальту Котяться смішинки (В. Коротич).
(1) З сміши́нкою – злегка усміхаючись.
Коли прийшла Марина, Федір прибрав байдужого вигляду і запитав з смішинкою: – Ну, що сказав знахар? (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)