сміятися
СМІЯ́ТИСЯ, смію́ся, сміє́шся, недок.
1. Видавати сміх.
Сміятись весело;
Сміятися вволю;
Сміятися до сліз;
* Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Т. Шевченко);
Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (М. Рильський);
// Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо).
Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (І. Франко);
// Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів).
Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (А. Головко);
Сміються, плачуть солов'ї (О. Олесь).
2. з кого, чого, рідко над ким, чим, кому, чому і без дод. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін.
Чужому лихові не смійся (прислів'я);
Денис часто сміявся з Романа, що він слухає матері, усе ходить до церкви (І. Нечуй-Левицький);
Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Т. Шевченко);
Пішла [Марія] глухими вулицями низом поза левадами, щоб хоч люди не бачили та не сміялися: іде побита, некликана до чоловіка (А. Головко).
3. Говорити про що-небудь несерйозно, жартувати.
– Вони думають, що ти мати, – сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник);
– Цікаво, яке сьогодні зведення Інформбюро? .. А про нас передадуть? – У зведенні? Ти що – смієшся? Це... дрібний епізод (О. Гончар).
◇ (1) Ку́ри бу́дуть смія́тися (д) див. ку́ри;
Ку́рям (ку́рці, лю́дям) на сміх <�Ку́ри смію́ться> див. сміх;
(2) Смія́тися в душі́ над ким – глузувати над ким-небудь, не виявляючи цього зовнішньо.
– Але я розскреготалась.., а ви .. мовчите. Певне, смієтеся в душі надо мною, що так безнастанно говорю! (Л. Мартович);
(3) Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким – не приховувати свого глузуванняз кого-небудь у його присутності.
Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський);
Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний);
[Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко);
(4) Смія́тися / засмія́тися на ку́тні – плакати.
Нехай тепер наші вороги на кутні сміються (прислів'я);
(5) Смія́тися сльоза́ми – одночасно радіти й плакати.
Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами (Т. Шевченко);
(6) Смія́тися [собі́] під ніс (з-під ву́са) з чого і без дод. – нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь.
– Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень, – обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький);
От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).
Словник української мови (СУМ-20)