снігур

СНІГУ́Р, рідко СНІГИ́Р, а́, ч.

Невеликий лісовий співучий птах родини в'юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок.

Пищить снігур – скоро зима буде (прислів'я);

На вільху примостився червоногрудий .. снігур (О. Копиленко);

Ім'я своє снігур дістав від слова сніг. Адже ці пташки, за народним повір'ям, перші вісники зими (з наук.-попул. літ.);

– Нащо вам так квилить, мій боже милий? – Снігир Зозулю перебив (Є. Гребінка);

– Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? .. Що заманулося, чого ти не попросиш, .. Всього ти в кліточці по саме нельзя [годі] маєш, Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш, – Так в клітці підлітка корив снігир старий (П. Гулак-Артемовський).

Значення в інших словниках

1. снігур — снігу́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. снігур — [с(')н'ігур] -ура, ор. -уром, м. (на) -уру/ -уров'і, мн. -ур'і, -ур'іy, д. -урам  Орфоепічний словник української мови
3. снігур — рідко снігир, -а, ч. Невеликий співочий птах родини в'юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. снігур — Співочий птах із ряду горобцеподібних; живе у лісах Євразії; довж. бл. 16 см; осілий в Карпатах, зимовий гість на решті території України.  Універсальний словник-енциклопедія
5. снігур — Снігу́р, -ра́; -гурі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. снігур — СНІГУ́Р, рідко СНІГИ́Р, а́, ч. Невеликий співучий птах родини в’юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок. Пищить снігур — скоро зима буде (Укр.. присл.., 1955, 98); На вільху примостився червоногрудий.. снігур (Коп., Як вони..  Словник української мови в 11 томах
7. снігур — Снігур, -ра м. 1) пт. снигирь, Pyrrhulа vulgaris. 2) = снігурка. Вх. Пч. II. 29.  Словник української мови Грінченка