снідати
СНІ́ДАТИ, аю, аєш, недок., чим.
Їсти з'їдати сніданок.
– Ну, снідайте ж, поки овець позгонять. А я тим часом умиюся та зберуся, та й рушимо! (Панас Мирний);
Ранок. Віктор з Людмилою снідають (А. Головко);
В холодку, під крислатими горіхами.., снідають [робітники], чим хто має (М. Коцюбинський);
Вітчим з синами сиділи за столом і снідали сухим хлібом з часником (Леся Українка);
Снідати вдома;
Запросити на сніданок.
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) не сні́дав – позбавлений жвавості, бадьорості.
Чого це він сьогодні такий млявий, ніби не снідав? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)