сніжок
СНІЖО́К, жку́, ч.
Зменш.-пестл. до сніг.
Синє море замерзає Льодком тонесеньким Та припадає Сніжком білесеньким (з народної пісні);
Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка);
Дрібний сніжок;
Легенький сніжок, останній подих подоланої весною зими, пустотливо кружляв в повітрі (Олесь Досвітній);
* Образно. Сніжок упав на скроні, .. І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М. Стельмах);
* У порівн. Почав [Назар] уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок);
* Образно. * У порівн. Привело до царя тих дев'ять коней. Біленькі, як сніжок (В. Королевич);
// Невеликий, рідкий сніг.
Словник української мови (СУМ-20)