сніжок
СНІЖО́К, жку́, ч.
Зменш.-пестл. до сніг.
Синє море замерзає Льодком тонесеньким Та припадає Сніжком білесеньким (з народної пісні);
Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка);
Дрібний сніжок;
Легенький сніжок, останній подих подоланої весною зими, пустотливо кружляв в повітрі (Олесь Досвітній);
* Образно. Сніжок упав на скроні, .. І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М. Стельмах);
* У порівн. Почав [Назар] уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок);
* Образно. * У порівн. Привело до царя тих дев'ять коней. Біленькі, як сніжок (В. Королевич);
// Невеликий, рідкий сніг.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сніжок — сніжо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сніжок — -жку, ч. Зменш.-пестл. до сніг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сніжок — Жка, ч. Представник негроїдної раси. О, у нас у групі сніжок з'явився? Раніше були одні китайці... Словник сучасного українського сленгу
- сніжок — Сніжо́к, -жку́, -жко́ві, на -жку́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сніжок — СНІЖО́К, жку́, ч. Зменш.-пестл. до сніг. Синє море замерзає Льодком тонесеньким Та припадає Сніжком білесеньким (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 307); Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- сніжок — Сніжок, -жку м. ум. отъ сніг. Словник української мови Грінченка