собкати

СО́БКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Вигукувати “соб”, повертаючи волів або коней ліворуч.

Хто [з чумаків] на воликів собкав, хто покрикував на двох верблюдів та сумну віслючку, що плентала за валкою (О. Ільченко).

2. ким, перен., розм. Те саме, що помика́ти 1.

– Відколи світ стоїть, так ведеться, що багатії, як хотять, так і собкають бідаками (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. собкати — со́бкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. собкати — див. веліти  Словник синонімів Вусика
3. собкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Вигукувати "соб", повертаючи волів або коней ліворуч. 2》 ким, перен., розм. Те саме, що помикати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. собкати — ПОМИКА́ТИ (деспотично, свавільно поводитися з ким-небудь), ПОПИХА́ТИ, СО́БКАТИ розм. І челяді нема дома, Й худоби немає, А наймичка задрипана, Та й та помикає Старим паном... (Т. Шевченко); Князівська влада в Галичі була неміцною.  Словник синонімів української мови
5. собкати — СО́БКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Вигукувати «соб», повертаючи волів або коней ліворуч. Хто [з чумаків] на воликів собкав, хто покрикував на двох верблюдів та сумну віслючку, що плентала за валкою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25). 2. ким, перен., розм.  Словник української мови в 11 томах
6. собкати — Со́бкати, -каю, -єш гл. 1) Кричать «соб!». погонять налѣво (воловъ). 2) Помыкать. Він нами собкав, як волами, та й служили! Харьк. г.  Словник української мови Грінченка