соборність
СОБО́РНІСТЬ, ності, ж.
1. Вільна єдність багатьох людей, об'єднаних любов'ю до Бога один одного (як одна з основних категорій православ'я).
* Образно. О музики благословенна соборність (М. Бажан).
2. Властивість за знач. собо́рний 3.
Відмінність соборності від суспільності полягає в органічності єдності у формі вільного життя цілого та його частин (з наук. літ.);
Соборність літературної мови;
// Національна єдність.
Народові, який не має соборності треба спочатку вибороти її (Б. Харчук);
Почуття соборності і суверенності нації.
Словник української мови (СУМ-20)