1. Словник української мови у 20 томах

соборність

СОБО́РНІСТЬ, ності, ж.

1. Вільна єдність багатьох людей, об'єднаних любов'ю до Бога один одного (як одна з основних категорій православ'я).

* Образно. О музики благословенна соборність (М. Бажан).

2. Властивість за знач. собо́рний 3.

Відмінність соборності від суспільності полягає в органічності єдності у формі вільного життя цілого та його частин (з наук. літ.);

Соборність літературної мови;

// Національна єдність.

Народові, який не має соборності треба спочатку вибороти її (Б. Харчук);

Почуття соборності і суверенності нації.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соборність — собо́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. соборність — [соборн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. соборність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. соборний 3). 2》 Морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток та ін. 3》 Єдність усіх територій тієї чи іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соборність — (України) див. соборництво Словник чужослів Павло Штепа
  5. соборність — СОБОРНІСТЬ — ключове поняття рос. релігійно-філософської думки XIX — XX ст. С. визначалася Хомяковим і пізніше Бердяєвим як подолання кофлікту між індивідуальністю і колективом у спільному діянні любові... Філософський енциклопедичний словник
  6. соборність — СОБО́РНІСТЬ, ності, ж., заст. Властивість за знач. собо́рний 3. Словник української мови в 11 томах