соборність

СОБОРНІСТЬ — ключове поняття рос. релігійно-філософської думки XIX — XX ст. С. визначалася Хомяковим і пізніше Бердяєвим як подолання кофлікту між індивідуальністю і колективом у спільному діянні любові, як духовне єднання людей безпосередньо один з одним, вільне від диктату державних і політичних структур. Хомяков протиставляв православний тип духовного єднання в любові більш формальної зовнішньо організованим католицькій і протестантській спільнотам. Федоров наголошував, що справжнє духовне єднання людей по типу Божественної Трійці відбудеться в ім'я "спільної справи" — спільної праці задля перемоги над смертю і загального воскресіння. В філософській системі B. Соловйова ідея С. була пов'язана з ідеєю всеєдності: людство розглядалось як соборний або суспільний організм, а C. визначалася як пошук людьми у житті такої форми всеєдності, яку вони мають у Бозі. Рос. релігійно-філософська думка розглядала ідею соборної свідомості як факт слов'янської ментальності. Персонал істичним уособленням С. Соловйов, Булгаков, Флоренський вважали Святу Софію — як соборний, зібраний воєдино Всесвіт, як всесвітнє соборне буття людей, культури і природи. Булгаков визначав С. як віднайдення себе у єднанні з іншими, шукав місце ідеї Святої Софії серед основних ідеалів християнства, формулював ідеї християнського соціалізму як суспільної конкретизації ідеї С. Він писав, що натуральні С. (народ, клас, людство, держава) входять до вищої в порядку ієрархії — С. церковної. Флоренський визначав Софію як всеобіймаючу любов і як художницю при Бозі. Якщо Соловйов робив акцент на глобальній єдності світобудови, всеєдності людства, то Флоренський шукав конкретизації цієї цілісності у множинності проявлених аспектів життя Всесвіту і людства. Бердяєв підкреслював зв'язок ідеї С. з центральною в християнстві ідеєю загального спасіння. Соборна солідарність людства, де кожний відповідає за всіх, де спасіння можливе лише разом з усіма іншими людьми, мала перевагу перед фактом розділення людей на праведних і грішних. Бердяєв писав, що як в Ісусі Христі відбулося індивідуальне втілення Бога в людині, так у християнському людстві відбудеться колективне, соборне втілення Бога. Ідея С. корелювала з історіософічною ідеєю (яку розділяли практично всі представники рос. релігійної філософії від ранніх слов'янофілів до О. Лосева.) про те, що дух індивідуалізації і відчуження, який домінує в сучасній Європі, має бути замінений духом нової органічної епохи людства.

О. Кіхно

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соборність — собо́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. соборність — [соборн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. соборність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. соборний 3). 2》 Морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток та ін. 3》 Єдність усіх територій тієї чи іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соборність — (України) див. соборництво Словник чужослів Павло Штепа
  5. соборність — СОБО́РНІСТЬ, ності, ж. 1. Вільна єдність багатьох людей, об'єднаних любов'ю до Бога один одного (як одна з основних категорій православ'я). * Образно. О музики благословенна соборність (М. Бажан). 2. Властивість за знач. собо́рний... Словник української мови у 20 томах
  6. соборність — СОБО́РНІСТЬ, ності, ж., заст. Властивість за знач. собо́рний 3. Словник української мови в 11 томах