совгати
СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. що і без прям. дод. Те саме, що со́вати.
Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Леся Українка);
Друга гармата була відкрита. Козак засунув у неї щітку й почав нею совгати (П. Панч).
2. без прям. дод. Те саме, що ко́взати.
Словник української мови (СУМ-20)