совгати
СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Те саме, що со́вати.
Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Л. Укр., III, 1952, 737);
Друга гармата була відкрита. Козак засунув у неї щітку й почав нею совгати (Панч, Гарні хлопці, 1959, 98).
2. неперех. Те саме, що ко́взати.
Словник української мови (СУМ-11)