совеня

СОВЕНЯ́, ня́ти, с.

Маля сови.

Корова йшла вночі. Маленьке Совеня (А сови і впівніч так бачать, як впівдня [опівдні]) Сказало: “Ізверни, небого, – Там яма, упадеш!..” (Л. Боровиковський);

В дуплі жили сови, і смерком совенята училися літати по саду (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. совеня — совеня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. совеня — -яти, с. Маля сови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. совеня — Совеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. совеня — СОВЕНЯ́, я́ти, с. Маля сови. Корова йшла вночі. Маленьке Совеня (А сови і впівніч так бачать, як впівдня [опівдні]) Сказало: «Ізверни, небого, — Там яма, упадеш!..» (Бор., Тв., 1957, 161).  Словник української мови в 11 томах