совиний

СОВИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до сова́.

А рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві І в гаю совиний крик (Я. Щоголів);

Вініус наїжився, вирячив очі на Демида, .. крючкуватий ніс спустився нижче, став схожий на совиний дзьоб (Н. Рибак);

Почувся з того низового байрака чи то людський, чи совиний голос (Іван Ле);

// Такий, як у сови, власт. сові, який нагадує чим-небудь сову.

Спить мій колега мало, а обличчя, проте, ніби запухле, щось є совине в ньому, в його круглих, дитинно ясних очах (О. Гончар);

Іноді стара графиня садовила Лукію перед собою на стілець і довго вдивлялася своїми круглими, совиними очима в личко дівчини (О. Донченко).

2. у знач. ім. сови́ні, них, мн. Родина хижих птахів ряду совоподібних (сова, сич, пугач), які ведуть нічний або сутінковий спосіб життя.

У совиних велика голова з округлим лицьовим диском.

Значення в інших словниках

1. совиний — сови́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. совиний — -а, -е. Прикм. до сова. || Такий, як у сови, власт. сові, який нагадує чим-небудь сову. Совиний папуга — те саме, що какапо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. совиний — СОВИ́НИЙ, а, е. Прикм. до сова́. А рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві І в гаю совиний крик (Щог., Поезії, 1958, 144); Вініус наїжився, вирячив очі на Демида,..  Словник української мови в 11 томах
4. совиний — Совиний, -а, -е Совиный. Совина лапа. Чуб. І. 95. Совині очі. Грин. III. 391.  Словник української мови Грінченка