совиний

СОВИ́НИЙ, а, е. Прикм. до сова́.

А рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві І в гаю совиний крик (Щог., Поезії, 1958, 144);

Вініус наїжився, вирячив очі на Демида,.. крючкуватий ніс спустився нижче, став схожий на совиний дзьоб (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 124);

Почувся з того низового байрака чи то людський, чи совиний голос (Ле, Клен. лист, 1960, 106);

// Такий, як у сови, власт. сові, який нагадує чим-небудь сову.

Спить мій колега мало, а обличчя, проте, ніби запухле, щось є совине в ньому, в його круглих, дитинно ясних очах (Гончар, Циклон, 1970, 7);

Іноді стара графиня садовила Лукію перед собою на стілець і довго вдивлялася своїми круглими, совиними очима в личко дівчини (Донч., III, 1956, 43).

Значення в інших словниках

1. совиний — сови́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. совиний — -а, -е. Прикм. до сова. || Такий, як у сови, власт. сові, який нагадує чим-небудь сову. Совиний папуга — те саме, що какапо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. совиний — СОВИ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до сова́. А рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві І в гаю совиний крик (Я. Щоголів); Вініус наїжився, вирячив очі на Демида, .. крючкуватий ніс спустився нижче, став схожий на совиний дзьоб (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. совиний — Совиний, -а, -е Совиный. Совина лапа. Чуб. І. 95. Совині очі. Грин. III. 391.  Словник української мови Грінченка