совик

СО́ВИК, а, ч., розм. Те саме, що сово́к.

Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипа́ла борошно в нього (Головко, II, 1957, 39).

СОВИ́К, а́, ч. У північних народів — верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні.

В пімах і совику він був подібний до якогось звіра, але не страшного (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 90);

Вершомет спокійно латав совик (Трубл., Лахтак, 1953, 153).

Значення в інших словниках

1. совик — I сов`ик-а, ч. У північних народів – верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні. II с`овик-а, ч., розм. Те саме, що совок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. совик — СО́ВИК, а, ч., розм. Те саме, що сово́к¹. Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипа́ла борошно в нього (А. Головко). СОВИ́К, а́, ч. У північних народів – верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні.  Словник української мови у 20 томах