совик
СО́ВИК, а, ч., розм.
Те саме, що сово́к¹.
Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипа́ла борошно в нього (А. Головко).
СОВИ́К, а́, ч.
У північних народів – верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні.
В пімах і совику він був подібний до якогось звіра, але не страшного (В. Гжицький);
Вершомет спокійно латав совик (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)