совітник
СОВІ́ТНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що пора́дник 1.
Старого Орфея вдарив кінь у груди, він помучився який тиждень та вже й не підвівся, а запопадливий зятьок, втративши свого совітника, притих (В. Земляк).
2. іст. Те саме, що ра́дник 3.
[Старий пан (скаженіє):] Ти знаєш – я дворянин, я статський совітник, а ти .. смієш мені... (С. Васильченко);
Титулярний совітник.
Словник української мови (СУМ-20)