соколонько
СОКОЛО́НЬКО, а, ч., нар.-поет.
Пестл. до со́кіл¹ 1.
Лети, лети, соколоньку, Та й на мою сторононьку (з народної пісні);
* У порівн. [Дружки:] А у сінечках три верхи, Та нікуди Максимові ввійти, Треба йому соколоньком летіти, Щоб біля Галини сидіти (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)