соколонько

Соколонько, -ка, соколочок, -чка

м. ум. отъ сокіл.

Значення в інших словниках

1. соколонько — соколо́нько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. соколонько — -а, ч., нар.-поет. Пестл. до сокіл I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соколонько — СОКОЛО́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до со́кіл¹ 1. Лети, лети, соколоньку, Та й на мою сторононьку (з народної пісні); * У порівн. [Дружки:] А у сінечках три верхи, Та нікуди Максимові ввійти, Треба йому соколоньком летіти, Щоб біля Галини сидіти (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. соколонько — Соколо́нько, -ка, -кові, -ку!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. соколонько — СОКОЛО́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до со́кіл¹ 1. Лети, лети, соколоньку, Та й на мою сторононьку (Укр. лір. пісні, 1958, 151); *У порівн. [Дружки:] А у сінечках три верхи, Та нікуди Максимові ввійти, Треба йому соколоньком летіти, Щоб біля Галини сидіти (Кроп., II, 1958, 105).  Словник української мови в 11 томах