соколонько
СОКОЛО́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до со́кіл¹ 1.
Лети, лети, соколоньку, Та й на мою сторононьку (Укр. лір. пісні, 1958, 151);
*У порівн. [Дружки:] А у сінечках три верхи, Та нікуди Максимові ввійти, Треба йому соколоньком летіти, Щоб біля Галини сидіти (Кроп., II, 1958, 105).
Словник української мови (СУМ-11)