сокір
СО́КІР, кора, ч., розм.
Те саме, що осокі́р.
Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево (Сл. Б. Грінченка);
Здалося раптом Орлюку, що впав він .. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)