сокір

ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Гончар); Високі чорні тополі, як військо, стояли рядками край дороги (М. Коцюбинський); Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку далечінь (М. Рильський); Над Михновом запала тиша. Тільки віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь); Стрілися знов під сокориною у присмерку (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. сокір — со́кір іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сокір — -кора, ч., розм. Те саме, що осокір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сокір — СО́КІР, кора, ч., розм. Те саме, що осокі́р. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево (Сл. Б. Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він .. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
4. сокір — СО́КІР, кора, ч., розм. Те саме, що осокі́р. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево (Сл. Гр.); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Довж., І, 1958, 287).  Словник української мови в 11 томах
5. сокір — Сокір, -кора м. = осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево. Рудч. Ск. І. 134.  Словник української мови Грінченка