сокіл
МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. (відважний, завзятий, сильний чоловік). Коли б знайшовся молодець, який би зборов дракона, цар віддав би за нього свою дочку (казка); Гуляє собі по ярмарку Молодчина жвавий (С. Руданський); Співали ми про дні-деньочки, про дощ і осені туман, про сльози ті, що лив молодчик та на свій бархатний кафтан (В. Сосюра); Гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала засмагла шкіра, і м'язи так і грали на дужих руках (О. Іваненко); Легінь ставний в темнім смеречинні Любку із долини виглядав (М. Шеремет); — Що за зух наш Кирило, — сміються запорожці, — не побоїться і чорта позвать у дружки (О. Стороженко); -. Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); -. О, та ти зовсім молодчина, Павлушо! А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко); Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить таке з людьми... (Вас. Шевчук); -. Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинк та випий хоч чарочку з нами! — молов Грицько (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови