сокіл —
со́кіл 2 іменник чоловічого роду, істота про людину * Але: два, три, чотири со́коли
Орфографічний словник української мови
сокіл —
[сок'іл] -кола, м. (на) -кол'і/-колов'і, мн. -коли, -коул'іў два соколие
Орфоепічний словник української мови
сокіл —
I -кола, ч. 1》 Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими крильми. 2》 перен., уроч. Про льотчика і літак. 3》 перен., поет. Юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. || розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сокіл —
СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколових з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми, що ширяє при польоті. І сокіл вище сонця не літає (прислів'я); Чи винна ж голубка, що голуба любить?...
Словник української мови у 20 томах
сокіл —
Підстреленого сокола і ворона клює. Розореного багача може будь-хто образити. Сокіл вище сонця не здіймається (летить). Ніхто не може зробити понад свою силу.
Приповідки або українсько-народня філософія
сокіл —
СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. І сокіл вище сонця не літає (Укр.. присл.., 1963, 45); Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив?...
Словник української мови в 11 томах