сокіл

МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. (відважний, завзятий, сильний чоловік). Коли б знайшовся молодець, який би зборов дракона, цар віддав би за нього свою дочку (казка); Гуляє собі по ярмарку Молодчина жвавий (С. Руданський); Співали ми про дні-деньочки, про дощ і осені туман, про сльози ті, що лив молодчик та на свій бархатний кафтан (В. Сосюра); Гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала засмагла шкіра, і м'язи так і грали на дужих руках (О. Іваненко); Легінь ставний в темнім смеречинні Любку із долини виглядав (М. Шеремет); — Що за зух наш Кирило, — сміються запорожці, — не побоїться і чорта позвать у дружки (О. Стороженко); -. Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); -. О, та ти зовсім молодчина, Павлушо! А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко); Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить таке з людьми... (Вас. Шевчук); -. Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинк та випий хоч чарочку з нами! — молов Грицько (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сокіл — со́кіл 2 іменник чоловічого роду, істота про людину * Але: два, три, чотири со́коли Орфографічний словник української мови
  2. сокіл — [сок'іл] -кола, м. (на) -кол'і/-колов'і, мн. -коли, -коул'іў два соколие Орфоепічний словник української мови
  3. сокіл — I -кола, ч. 1》 Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими крильми. 2》 перен., уроч. Про льотчика і літак. 3》 перен., поет. Юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сокіл — СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколових з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми, що ширяє при польоті. І сокіл вище сонця не літає (прислів'я); Чи винна ж голубка, що голуба любить?... Словник української мови у 20 томах
  5. сокіл — со́кіл: ◊ о́чи я́сні́ як у сокола → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. сокіл — Підстреленого сокола і ворона клює. Розореного багача може будь-хто образити. Сокіл вище сонця не здіймається (летить). Ніхто не може зробити понад свою силу. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. сокіл — Со́кіл, -кола, -лові, со́коле! соколи́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сокіл — СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. І сокіл вище сонця не літає (Укр.. присл.., 1963, 45); Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив?... Словник української мови в 11 томах