сокіл

Значення в інших словниках

1. сокіл — со́кіл 2 іменник чоловічого роду, істота про людину * Але: два, три, чотири со́коли Орфографічний словник української мови
2. сокіл — I -кола, ч. 1》 Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими крильми. 2》 перен., уроч. Про льотчика і літак. 3》 перен., поет. Юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сокіл — СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколових з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми, що ширяє при польоті. І сокіл вище сонця не літає (прислів'я); Чи винна ж голубка, що голуба любить?... Словник української мови у 20 томах
4. сокіл — со́кіл: ◊ о́чи я́сні́ як у сокола → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. сокіл — Підстреленого сокола і ворона клює. Розореного багача може будь-хто образити. Сокіл вище сонця не здіймається (летить). Ніхто не може зробити понад свою силу. Приповідки або українсько-народня філософія
6. сокіл — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
7. сокіл — Со́кіл, -кола, -лові, со́коле! соколи́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сокіл — СО́КІЛ¹, кола, ч. 1. Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. І сокіл вище сонця не літає (Укр.. присл.., 1963, 45); Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив?... Словник української мови в 11 томах