сокір
СО́КІР, кора, ч., розм. Те саме, що осокі́р.
Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево (Сл. Гр.);
Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Довж., І, 1958, 287).
Словник української мови (СУМ-11)