солодити
СОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що і без дод.
1. Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін.
“Скільки цукру?” – Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (П. Воронько).
2. спец. Пророщувати зерно на солод; перетворювати в солод.
Солодити ячмінь.
3. перен. Давати насолоду.
Буржуа і кардинал Справляють свій останній бал .. Сплелися всі, хто кат свободі, Кому вино солодить шлунок, Хто хоче на чужий рахунок Ходити в злоті, у шовках... (В. Сосюра).
4. перен. Робити легшим, приємнішим; скрашувати.
– Вони [твори Гавлічка] так легко підходять і під наші народні мелодії, .. вони солодили мені не одну гірку хвилю в житті, додавали мені сили і сміливості не в одній тяжкій пригоді (із журн.).
◇ (1) Солоди́ти / засолоди́ти [свою́] ду́шу – тішити, задовольняти себе.
Він [Чіпка] став солодити свою душу гульнею та горілкою (Панас Мирний);
Замість води солодив душу вином (Ю. Мушкетик);
Вийшов з хати, сів під тином і став доїдати драже. Мусив засолодити душу, бо все одно мама битиме (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)