солодити

солоди́ти (сво́ю) ду́шу. Тішити, задовольняти себе. Він (Чіпка) став солодити свою душу гульнею та горілкою (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. солодити — солоди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. солодити — Засолоджувати, (трохи) присолоджувати, підсолоджувати, (цукром) кн. цукрувати; (душу) П. осолоджувати, давати насолоду чому, (гірку хвилину) полегшувати, сов. скрашувати; (душу, чим) уприємнювати.  Словник синонімів Караванського
3. солодити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1》 Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін. 2》 спец. Пророщувати зерно на солод; перетворювати в солод. Солодити ячмінь. 3》 перен. Давати насолоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. солодити — СОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що і без дод. 1. Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін. “Скільки цукру?” – Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (П. Воронько). 2. спец.  Словник української мови у 20 томах
5. солодити — Солоди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. солодити — СОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка. 1. Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін. «Скільки цукру?» — Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 47). 2. спец.  Словник української мови в 11 томах
7. солодити — Солодити, -джу, -диш гл. 1) Подслащать. 2) Услаждать. Став солодити свою думу гульнею. Мир. ХРВ. 400. 3) Въ игрѣ въ солодю́чку — бить палкой по направленію къ партнеру сви́нку (шаръ деревянный или иной). Ив. 13. 4) Заниматься онанизмомъ. Кіев. и Полт. г.  Словник української мови Грінченка