солодити
СОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка.
1. Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін.
«Скільки цукру?» — Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 47).
2. спец. Пророщувати зерно на солод; перетворювати в солод.
Солодити ячмінь.
3. перен. Давати насолоду.
Буржуа і кардинал Справляють свій останній бал.. Сплелися всі, хто кат свободі, Кому вино солодить шлунок, Хто хоче на чужий рахунок Ходити в злоті, у шовках… (Сос., І, 1957, 461).
◊ Солоди́ти ду́шу чию, кому — утішати кого-небудь.
Він став солодити свою душу гульнею та горілкою… (Мирний, II, 1954, 291).
4. перен. Робити легшим, приємнішим; скрашувати.
— Вони [твори Гавлічка] так легко підходять і під наші народні мелодії,.. вони солодили мені не одну гірку хвилю в житті, додавали мені сили і сміливості не в одній тяжкій пригоді (Вітч., 5, 1956, 143).
Словник української мови (СУМ-11)