солодкуватий
СОЛОДКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи, злегка солодкий (у 1, 3, 4, 6, 7 знач.).
Маховський в нестерпно душний день сидів під кипарисами, пив теплий солодкуватий напій (Н. Рибак);
Аніс – трав'яна рослина. Пряністю є його зерна – дуже дрібні, солодкуваті на смак з своєрідним запахом (з наук.-попул. літ.);
В замкову щілину тягне солодкуватим духом (Григорій Тютюнник);
Солодкуваті очі;
Солодкувата усмішка.
Словник української мови (СУМ-20)