солоненький
СОЛОНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до соло́ний.
– Нічого, потерпи, але за твої синяки віділлється комусь солоненькими сльозами (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. солоне́ньке, кого, с. Що-небудь солоне.
– Чого ж вам, дідусю? .. – Принеси чарочку та солоненького чогось заїсти (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)